Нас з дитинства вчили говорити ці слова: «будь ласка» – коли щось просиш, «дякую» – коли щось отримуєш, «вибач» – коли завдав якоїсь шкоди комусь.
Іноді ми навіть застрягаємо в невротичній звичці говорити «дякую» та «вибач» з приводу та без приводу.
Проте часом ми забуваємо про ці слова в близьких відносинах. А вони важливі, і в них, окрім ввічливості та невротичної звички, є глибоке значення. Ще більше про відносини дивиться за посиланням https://web-corp.com.ua.
Коли ми говоримо: «Будь ласка, зроби це для мене», словом «будь ласка» ми визнаємо право людини відмовитися. Це підтвердження того, що «Я пам’ятаю, що ти мені нічого не винен, ти не зобов’язаний це робити. Погодитися чи відмовити – це твій вибір, твоя добра воля. Я ціную твою згоду. І я поважаю і приймаю твою відмову».
Коли ми говоримо «Дякую, що ти зробив це для мене», словом «дякую» ми підтверджуємо все те, що ми говорили словом «будь ласка», і ми висловлюємо подяку, підтверджуючи, що «Для мене важливо те, що ти зробив це для мене. Я пам’ятаю, що ти не був зобов’язаний. Для мене важливо, що ти погодився. Я ціную це. Це не залишилося непоміченим. Я вдячний тобі за це».
Деколи щирою подякою можна компенсувати щось дуже важливе, що неможливо було б компенсувати грошима або діями у відповідь.
Коли ми говоримо «Вибач, що я зробив це для тебе», словами «вибач» або «вибач» ми визнаємо свою відповідальність за дію і поділяємо біль близького, висловлюємо жаль про те, що сталося. Це не про те, що «Я поганий, я винен», а про те, що «Я досить зрілий, щоб усвідомити та прийняти свою відповідальність. І ти для мене досить дорогий і важливий, щоб я міг шкодувати про твій біль і поділити з тобою твій біль. Я почув тебе і готовий змінити свою поведінку, щоб не завдавати тобі біль надалі».
